ЕКСКЛЮЗИВНО: Кузьма Скрябін: «Здається наша донька увібрала в себе всі найкращі риси наших двох родин…»

–       Ваша донька має кольоритне ім’я Марія-Барбара, хто ініціював так її назвати?
–       Батьки хотіли, щоб була Марією, адже народила на це свято, а стосовно Барбари – то це мої наполягання на честь Барбари Брильської. Кращої жіночої ролі в кіно я просто не знаю та й сам фільм «Іронія долі» можна дивитися мільйон разів і щоразу отримувати від перегляду задоволення.

–       Чи є принципові моменти які не допускаєте у вихованні – от це можна, а цього в жодному разі?
–       Ми ніколи не виховували її в примусовому режимі. Навпаки завжди намагалися їй усе пояснили і дати можливість самій зрозуміти та зробити свій вибір.

–       Чи має донька музичні або художні вподобання?
–       Ні, абсолютно. Її цікавить авіаіндустрія. Літаки та їхні характеристики, летовища – все що з цим повязано. Можливо це повязано з тим, що час від часу таки вдається вилетіти кудись саме таким транспрортом,а вона все це спостерігає.

–       За характером більше схожа до тата чи до мами?
–       Звичайно, мені б хотілося сказати, що вона копія я. Але так не є. Вона, здається, увібрала в себе всі найкращі риси наших двох родин.

–       Дуже часто заможні батьки довго та прискіпливо обирають навчальні заклади для своїх дітей. В якій школі (ліцеї, гімназії) навчається донька?
–       Це звичайний ліцей на Подолі. Ми обрали його через те, щов ньому була стара та консервативна система навчання. Коли діти відчували страх та мали почуття провини, коли їх викликали в кабінет до директора. Щоправда нещодавно там почали робили якісь експерименти: ділити дітей на сильніших та слабших і це ясна річ, багато батьків сприйняли негативно, адже між дітьми відразу відчулася ворожість. А до того випадку ми були дуже задоволені цим навчальний закладом.

–       Чи є у Вас улюблені родинні свята (коли наприклад зустріч. з друзями, приїзджаєте до батьків?
–       Моя мама уже 7 років має до мене претензії, що я не приїжджаю на Різдво. Зате цього разу я їй пообіцяв приїхати на Паску. Тому мушу бути в Брюховичах та ці свята та всім показати, що родинні свята це моя фішка.

–       Яким для Вас є ідеальний сімейний відпочинок?
–       Нам добре будь-де, аби разом. Коли з’являється вільна хвилина ми раді податися чи в Карпати чи то на Північний полюс, в готель чи в палатках, але всі разом. І від цього нам уже добре. Ще у нас є кльовий варіант відпочинку. Беремо великий автобус, попередньо узгоджуємо маршрут, обираємо готелі і курсуємо Європою до Барселони. Такий мандрівний зріз нам вдалося здійснити після Нового року і, можливо, вдасться після червня, коли в моєму графіку з’являться вільні дні.

–       Чи пригадуєте якісь яскраві спогади з дитинства?
–       Пам’ятаю, коли мені було 10 років дві мої тітки (мамині сестри) склали докупи свою стипендію та купили мені японську куртку – уявляєте? Така куртка в 1978 році, це те ж саме якби мені тоді комп’ютер макінтош подарували! Це було неймовірно!
Або ще один яскравий спогад з часів відвідуваня садочку. Одного  разу я зі своєї старшої групи зайшов до ясельної. Там серед іграшок стояв такий коник деревяний (гойдалка). Я всівся на нього і почав дуже сильно гойдатися. Потім я  звісно перекинувся через голову з того коня, добряче впавши на підлогу. Всі діти так налякалися, що говорили, що той кінь дикий і більше ніхто з малих на нього не сідав. Отож мусіли його віддати до іншої групи, діти якої не знали цієї історії.

Спілкувалася Леся КІЧУРА
Видавнича група «Життя»
газета «Для Мами і Тата». 4, 2011 р.
ww.MusicLviv.org.ua

Також читають: