Інтерв’ю з вокалістом «Механічного апельсину»
Той факт, що гурт «Механічний апельсин » існує з 1992 року, а дожився до офіційної платівки тільки минулого літа, напевне донині бентежить багатьох шанувальників їхньої музики і самих хлопців. Те ж саме можна сказати і про саму назву. І про те, де ж хлопці були і що робили до 2009. Оскільки питань назбиралося немало, пора прояснити «темні плями».
І допоможе у цьому вокаліст «М.А.» Юрій, якого мені вдалося таки вловити поміж концертами – роз’їздами. Зізнаюся чесно, якби не його щира любов до кави, то було би не так легко –завжди привітні, люб’язні і в доброму гуморі з Його вибагливістю слухачем, від нашої братії втікають як чорт від ладану : мовляв, ото маєте прес –конференції –тіштеся, а на п’яти не наступайте. І то зовсім не тому , що «зазвіжджені». Дуже навіть навпаки –скромні вони і не люблять зайвої уваги до своїх персон : головне, кажуть, –музика.
Але цього разу відвертітися не вдалося. Перемогла дружба…і кава.
Отже, починаю «допит»:
– Юра, розкажи, будь ласка, який стосунок має назва гурту до культового роману Берджеса , якщо такий взагалі є?
– Назва «Механічний апельсин» має прямий і безпосередній зв’язок з твором Берджеса … колись ми ( я маю на увазі перший склад команди ) прочитали цю книжку і вирішили, що наше угрупування буде називатись саме так . Тепер вже важко напевно сказати чому … Скажемо так : маєм те ,що маєм , а кому цікаво -нехай читає книгу на нашому офіційному сайті http://rock-n-roll.net.ua і шукає зв’язок між нами і романом.
– «Механічний апельсин» існує вже 18 років. Досить немало, як-не-як. Теперішній склад довго гартувався?
– Теперішній склад я взагалі вважаю найсильнішим і найбільш згуртованим, справді дружнім. Тому можу сказати точно: гартувався він дуже легко і невимушено (посміхається –Я.Л.)
– Кого з колег по інструменту згадуєш найчастіше?
– Найчастіше згадую Олексія Максимова . Він, на жаль, помер декілька років тому . А також Сашу Осташко … Шкода, що не можу ніяк знайти його . Та всіх згадую – нам завжди щастило на хороших людей і музикантів водночас .
– Пам’ятаєш перший виступ?
– Звичайно, так. Такі речі не забуваються. Перший наш виступ проходив у ЖЕКівському підвалі , в сусідньому будинку. Там залишилось пустуюче приміщення і двоє наших друзів проводили там невеликі сейшени «для своїх» . Вже, на жаль, не пригадаю їх імен, але дай їм Бог здоров’я за їхню працю .
– Що саме запам’яталося найбільше?
– Багато запам’яталось. Особливо один дуже смішний випадок у Калуші … Але тут я його розказувати не буду. Це, скажімо так, для внутрішнього використання (на вмовляння не піддається, мовчить як партизан –Я.Л)
– А були ще якісь курйозні випадки з тих, які «для преси»?
– Всі пов’язані з дівчатами – так що для преси нема нічого (і так завжди! –Я.Л.) Нехай преса приходить на наші концерти – це сам пособі курйоз (даю собі слово –піду –Я.Л.)
– Що змінилося з того часу –маю на увазі ваше сприйняття музики?
– Та ,в принципі, нічого дуже в сприйнятті музики і не змінилось … ми ж не граєм «в попу -рок» (єхидно посміюється, певно згадуючи якісь закиди на тему «попсовості»–Я.Л.) Це в них все змінюється в залежності від того, що цього року «Океан Ельзи» випустив. А у нас все ок!
– А в чому ти сам бачиш відмінність між поп-музикою і «попсою» і чи є, на твою думку, така різниця?
– Поп-музика -це «Бітлз» , а попса – «Ласковий Май». Думаю, що відмінність помітна (чомусь зразу згадується Юрина «коронна » фраза –«дурне питання -300 гривень», сподіваюся відбутися ще одною кавою –Я.Л.)
– В Інтернеті крім офіційних можна надибати ще записи демо треків, які не ввійшли у «Бойчуцький блюз», концертні live…. Що з того дійсно «апельсинівське» в повному розумінні слова, а що –«ведмежа послуга» піратів і шанувальників?
– Це взагалі болюча тема: ми ніколи серйозно не ставилися до наших записів, хоча записувались постійно … та й концертних записів не бракувало. Перший, так би мовити, справжній альбом «Механічного апельсину» вийшов минулого року і називається «Бойчуцький Блюз». . Все решта – не рекомендую слухати : можливо навіть, що це і не ми. Ясам таке в Інтернеті знаходив . Новий альбом , який вийде в вересні-жовтні теж буде 100 % наш.
– Яка позиція «Механічного апельсину» стосовно аудіо піратів? Дуже жити заважають?
– Класні хлопці ці аудіо пірати . Я б ніколи не купив всі альбоми Океанів на ліцензії ( зажав би гроші ), а на піратському мр3 – 25 грн. і все в ажурі (бачу, настрій у Юри гарний, головне –позитивно заразний –Я.Л.)
– І як з ними боротися, на твою персональну?
– Та не треба з ними боротися , їм допомагати треба ! Від міліції там «відмазувати» і т.д.
– Тобто “пірати” роблять замалим не корисну справу, допомагаючи в поширенні музики в народ за доступними цінами?
– Так точно. Я вважаю, що людина, яка дійсно хоче послухати якісний продукт таки піде купить ліцензійний CD, а для ознайомлення – піратський мр3 . В кожного своє бачення якості і відповідний вибір . А піратам також сім’ї треба годувати … ну і правоохоронні органи їсти хочуть.
– Юра, ти вже вдруге згадуєш “не злим тихим” О.Е. Складається враження, що ти їх не любиш?
– Я дуже люблю О.Е. , просто ненавиджу тупих клонів «а-ля ОЕ» , а це –погодься- ВЕЛИКА різниця (не погодитися не можу: що є, то є –Я.Л.)
– Як ти думаєш, шоу-бізнес як як такий в Україні є?
– Звичайно, є. В ембріональному стані …
– А що варто зробити, щоб він нарешті народився?
– Переглянути поняття «формат» і «неформат»- в нас зараз все виглядає так, ніби всі з одної пробірки. Достатньо видати одну вдалу пісню – і все, зірка. І що б ти не робив після цього –не має значення . Прикладів – вагон … Для того, щоб був шоу-бізнес потрібна здорова конкуренція , а зараз її нема. І взагалі – «неформат» – це коли ви не домовились про ціну . Я щось не так сказав ? (якби і хотіла заперечити, то нема що –Я.Л.)
– – А з “Механічним апельсином” про ціну домовитися легко?
– Гроші вперед !!! (аж проситься аналогія: «утром –деньги, вечером -стулья» -Я.Л.)
– Восени вийде другий студійний альбом “М.А.”. Наскільки він буде відрізнятися від “Бойчуцького блюзу”?
– Це фактично зовсім інший матеріал … абсолютно нічого спільного з «Бойчуцьким блюзом»… про новий альбом можна судити вже з перших радіосинглів, що вийшли в медіа-простір . А все решта – побачим.
– Яку характеристику майбутньому альбому дав би ти (навіть не думай відпиратися “упередженістю”)?
– Попса (сам сміється над тим, що сказав –Я.Л.), «сльози і соплі Лєонардо Ді Капріо».
– А якщо серйозно?
– А якщо серйозно – то нам дуже подобається те, що вийшло : мелодійна американізована поп-музика. Ми постійно намагались дійти до такого рівня матеріалу і загального саунду . І, дякуючи компанії ФДР та студії «Фенікс» нарешті вдалося . Послухаєте – скажете . Маю надію, що щось хороше.
– Перші радіосингли -“Більше не плач” і “Ми будем разом” -мали непогані рейтинги в хіт-парадах. Як ти думаєш, з чим це пов’язано? І взагалі –якою має бути пісня, щоб сподобатися слухачам?
– Пісня має бути «сопливою». А рейтинги пов’язані це з ВЕЛИЧЕЗНИМИ коштами, вкладеними в рекламу цих пісень (і знов самому смішно стало –Я.Л.)
– А як тоді пояснити концертний успіх таких треків як “Стєрва”, “Така робота” чи, наприклад, “Моя колишня” -з першого альбому? Там лірикою і не пахне, а людям подобається.
– Значить, кожен знайшов там частинку своїй правди … Це все – пісні з життя. Тому і зрозуміло людям, про що ми співаєм , без всяких філософських «наворотів». Насправді – пісня має бути мелодійною , тоді людям буде приємна і потрібна така музика.
– До речі, про філософію і про життя. Що таке для тебе музика?
– Хм … я завис … як старий добитий комп (точно завис –Я.Л.).
– (чекаю відповіді)????
– Не знаю навіть, що сказати … ми так живем – от і все. Я, напевно ,мав сказати щось дуже пафосне і мудре ? Вибачте , маєм те що маєм.
– А так -то як? Як живе музикант? І що таке “музикант” -покликання, професія, талант?
– Хвороба. Це- найточніше визначення поняття «музикант».
– В наш час слухач хоче бути ще і глядачем -маю на увазі кліпи. Плануєте?
– Плануєм. Зараз якраз проводим зйомки нашого першого відео .
– На яку з пісень, якщо, звичайно, не таємниця?
– Нема таємниці :на пісню «Більше не плач». Ми, звичайно, і раніше думали над зйомкою відео , але все якось часу не вистачало … тепер вже мусим довести до завершення.
– От зараз у вас,здається, планується концертний тур, в які міста думаєте навідатися?
– На разі нічого не плануєм. Особливого на рахунок туру – зайняті пошуком концертного менеджера, який буде цим займатись, і записом акустичного кантрі-альбому , про який давно мріяли. Зараз є лише попередні домовленості ( Київ , Трускавець , Львів , Тернопіль , Ужгород та Луцьк ) , але, думаю, якщо нам пощастить з менеджером – цей тур буде суттєво збільшений. Чекаєм пропозицій .
– Ти згадав акустичний кантрі -альбом. Чому саме кантрі?
– Хм … Скоріше за все тому що нам подобається кантрі-музика. Але не та, котру крутять по мас-медіа , а автентична … справжня, з «сільським» звуком і мінімумом музичних інструментів .
– Яку найвищу планку ставить собі «Механічний апельсин»?
– Щоб Джонні Кеш був у нас на розігріві. Але….
– Скажи чесно, коли ви того досягнете, мемуари писати будеш?
– Не буду . Це точно . Я просто патологічно лінивий .
– Спробуй побути провидцем: яким буде «Механічний апельсин» років так через 5?
– Не знаю … Тут щось загадувати буде недоречно . Ми так в 1999 почали загадувати – після того десять років зібратись не могли . Подивимся . Хочеться вірити в краще.
– А що було у 1999 -му?
– В якому розумінні «було» ? Я перший раз одружився ; син в мене старший народився -Владислав .
– Ти сказав, що старший син -в тебе ще є діти?
– Так . В мене ще є молодший син – Орест
– А в музичному плані чим відзначився 99й рік?
– Та різне було : і зали повні , і концертів купа , і грошенята водились , і дівчата гарні . Ну і проблем не бракувало, особливо особистого характеру… А суто в музичному …Був тоді такий момент , що ми чітко зрозуміли – все , далі нічого не може бути , поїзд пішов і ми на нього не встигли . Тоді і почали загадувати всіляке … А не вдалося.
– Наскільки мені відомо, у “Механічного апельсину” є фан-клуби. Спілкуєтеся з ними?
– А що, вже є фан – клуби ? Дивно …
– Є-є, тепер будеш знати (моя черга дивуватися –преса, про фан-клуби вже знає, а «Механічний апельсин» -ще ні. Агов, люди, дайте ся чути! –Я.Л. ).
– Тепер буду.
– Буває, що шанувальники (ну а шанувальниці і поготів ) “з великої любові” створюють об’єктам оної певні незручності. Були прецеденти?
– Було декілька разів ..Але для чого тоді на сцену лізти ? Для того щоб були шанувальники і шанувальниці ! І якщо хтось каже що вони не дають жити – брешуть … або самі не мають, а хочуть. Загалом, все це дуже класно ! І не буває проблем з ночівлею (хитюще посміхається –Я.Л.)
– З 1999 го по 2009 “Механічний апельсин” був, можна сказати, в андеграунді. Але ж гурт існував?
– Гурт існував з 1992 року і весь час в андеграунд. А якщо говорити про період 99-2009, то колективу як такого не було: були поодинокі спроби і «квартирники» .Тому нам дуже дивно бачити в Мережі альбоми, датовані цим періодом.
– Які саме записи можна надибати?
– Записи можна надибати різні, навіть не наші , але під нашою назвою . Зустрічав навіть унікальні речі: наприклад, наші пісні не в нашому виконанні , але під назвою. Отак.
– Що з того всього справді ваше?
– По-різному буває … але нормальних записів з 90-х в нас нема . Тому це восновному хлам.
– І як ви реагуєте на такі «ексклюзиви»?
Слухаєм і отримуєм задоволення .
– Теперішній склад -зовсім новий, чи залишисвя хтось зі старих часів?
– Всі музиканти теперішнього складу вже були в М.А. у різні періоди існування гурту , а Андрій (барабани ) – взагалі беззмінний з 1996 року .
– Що спонукало знову зібратися?
– Бажання заробити багато грошей (щось мені підказує, що не тільки… але про інші мотиви Юра мовчить –Я.Л.)
– «Механічний апельсин» підтримує дружні відносини з Lions MC Україна. Як сталося, що ви потоваришували з байкерами?
– Навіть не знаю .Якось так само собою вийшло . Просто це наші друзі , які нас підтримують і допомагають нам.
– А самого на дорогу не тягне?
– Тягне постійно, але часу і вміння,на жаль, катастрофічно не вистачає . Може, з часом .
– «Механічний апельсин» -команда досвідчена, вже, так би мовити, зі статусом. Молодим колегам якось допомагаєте?
– Це питання не до мене – питайте в молодих. Хоча підтримуєм дружні стосунки з багатьма командами . Крім того, як в рок-музиці можна ділити на «молодих» і «старих» ? Ми ж одною справою зайняті.
– І все ж таки, що би ти порадив тим, хто теж “хворий” музикою, але на разі тільки починає рух в напрямку сцени?
– Рухатись в іншу сторону. І остерігатись моди .
– Тобто? Мода -це що (в твоєму розумінні)?
– Мода – це бути як всі , але гірше . Уявіть собі ксерокопію ...
– І -на завершення нашої розмови – чого чекати від “Механічного апельсину” найближчим часом?
– Чекайте від нас другий альбом і перший відеокліп , а також багато концертів . Успіху всім !!!
Дякую Юрі за вичерпні відповіді. Допиваємо каву. Ще кілька хвилин говоримо про все одразу і ні про що взагалі. Враження від розмови –більш ніж приємні. Ніякої «звіздності» і зарозумілості, бажання справити враження чи «задавити» авторитетними судженнями. Розумію –поки на нашій сцені ще є люди, які, попри визнання і здобутки, залишаються Людьми, -є надія, що музика не перетвориться на бездуховний товар, на приземлений засіб заробляння грошей. Погодьтеся, хочеться ж щирості, правдивості, емоцій, а не «прилизаного» пафосу і прогірклої фальші. Тому буду чекати другого альбому «Механічного апельсину», щоб наслухатися досхочу невимученої якісної музики , чого і Вам бажаю!