Інтерв’ю з вокалістом «Механічного апельсину»

Той факт, що гурт «Механічний апельсин » існує з 1992 року, а дожився до офіційної платівки тільки минулого літа, напевне донині бентежить багатьох шанувальників їхньої музики і самих хлопців. Те ж саме можна сказати і про саму назву. І про те, де ж хлопці були і що робили до 2009. Оскільки питань назбиралося немало, пора прояснити «темні плями».

І допоможе у цьому вокаліст  «М.А.» Юрій, якого мені вдалося таки вловити поміж концертами – роз’їздами. Зізнаюся чесно, якби не його щира любов до кави, то було би не так легко –завжди привітні, люб’язні і в доброму гуморі з Його вибагливістю слухачем, від нашої братії втікають як чорт від ладану : мовляв, ото маєте прес –конференції –тіштеся, а на п’яти не наступайте. І то зовсім не тому , що «зазвіжджені». Дуже навіть навпаки –скромні вони і не люблять зайвої уваги до своїх персон : головне, кажуть, –музика.

Але цього разу відвертітися не вдалося. Перемогла дружба…і кава.

Отже, починаю «допит»:

–         Юра,  розкажи, будь ласка, який стосунок має назва гурту до культового роману Берджеса , якщо такий взагалі є?

–          Назва  «Механічний апельсин»  має прямий і  безпосередній  зв’язок з твором  Берджеса … колись ми ( я маю на увазі перший склад команди ) прочитали цю книжку і вирішили, що наше угрупування буде називатись саме так . Тепер вже важко напевно сказати чому … Скажемо так : маєм те ,що маєм , а кому цікаво -нехай читає книгу на нашому офіційному сайті http://rock-n-roll.net.ua і шукає зв’язок між нами і романом.  

 –         «Механічний апельсин» існує вже 18 років.  Досить немало, як-не-як. Теперішній склад довго гартувався?

–         Теперішній склад я взагалі вважаю найсильнішим і найбільш згуртованим, справді дружнім. Тому можу сказати точно: гартувався він дуже легко і невимушено (посміхається –Я.Л.)

 –         Кого з колег по інструменту згадуєш найчастіше?

–         Найчастіше згадую Олексія Максимова . Він,  на жаль, помер декілька  років тому . А також Сашу Осташко … Шкода, що не можу ніяк знайти його . Та всіх згадую  – нам завжди щастило на хороших людей і музикантів водночас .

 –         Пам’ятаєш перший виступ?

–         Звичайно, так. Такі речі не забуваються. Перший наш виступ проходив у ЖЕКівському підвалі , в сусідньому будинку. Там залишилось пустуюче приміщення і двоє наших друзів проводили там невеликі сейшени «для своїх» . Вже, на жаль, не пригадаю їх імен, але дай їм Бог здоров’я за їхню  працю .

 –         Що саме запам’яталося найбільше?

–          Багато запам’яталось. Особливо один дуже смішний випадок у Калуші … Але тут я його розказувати не буду. Це, скажімо так, для внутрішнього використання (на вмовляння не піддається, мовчить як партизан –Я.Л)

 –         А були ще якісь курйозні випадки з тих,  які «для преси»?

–         Всі пов’язані з дівчатами – так що для преси нема нічого (і так завжди! –Я.Л.) Нехай преса приходить на наші концерти – це сам пособі курйоз (даю собі слово –піду –Я.Л.)

 –         Що змінилося з того часу –маю на увазі ваше сприйняття музики?

–         Та ,в принципі, нічого дуже в сприйнятті  музики і  не змінилось … ми ж не граєм «в попу -рок»  (єхидно посміюється, певно згадуючи якісь закиди на тему «попсовості»–Я.Л.) Це в них все змінюється в залежності від того,  що  цього року «Океан Ельзи»  випустив. А у нас все ок!

 –         А в чому ти сам бачиш відмінність між поп-музикою і «попсою» і чи є, на твою думку, така різниця?

–         Поп-музика  -це «Бітлз» , а попса –  «Ласковий Май». Думаю,  що відмінність помітна  (чомусь зразу згадується Юрина «коронна » фраза –«дурне питання -300 гривень», сподіваюся відбутися ще одною кавою –Я.Л.)

 –         В Інтернеті крім офіційних  можна надибати ще записи демо треків, які  не ввійшли у «Бойчуцький блюз», концертні live…. Що з того дійсно «апельсинівське» в повному розумінні слова, а що –«ведмежа послуга» піратів і шанувальників?

–         Це взагалі болюча тема: ми ніколи серйозно не ставилися до наших записів, хоча записувались постійно … та й концертних записів не бракувало.  Перший, так би мовити, справжній альбом «Механічного апельсину» вийшов минулого року і називається  «Бойчуцький Блюз». . Все решта – не рекомендую слухати : можливо навіть, що це і не ми. Ясам  таке в Інтернеті знаходив . Новий альбом , який вийде в вересні-жовтні теж буде 100 % наш.

 –         Яка позиція «Механічного апельсину» стосовно аудіо піратів? Дуже жити заважають?

–         Класні хлопці ці аудіо пірати . Я б ніколи не купив всі альбоми Океанів на ліцензії ( зажав би гроші ), а на піратському мр3 – 25 грн. і все в ажурі (бачу, настрій у Юри гарний, головне –позитивно заразний –Я.Л.)

 –         І як з ними боротися, на твою персональну?

–         Та не треба з ними боротися , їм допомагати треба !  Від міліції там «відмазувати»  і т.д.

 –         Тобто “пірати” роблять замалим не корисну справу, допомагаючи в поширенні музики в народ за доступними цінами?

–         Так точно. Я вважаю, що людина, яка дійсно хоче послухати якісний продукт таки піде  купить ліцензійний CD,  а для ознайомлення – піратський мр3 . В кожного своє бачення якості і відповідний  вибір . А піратам також сім’ї  треба годувати … ну і правоохоронні органи  їсти хочуть.

 –         Юра, ти вже вдруге згадуєш “не злим тихим” О.Е. Складається враження, що ти їх не любиш?

–         Я дуже люблю О.Е. , просто ненавиджу тупих клонів «а-ля  ОЕ» , а це –погодься- ВЕЛИКА різниця (не погодитися не можу: що є, то є –Я.Л.)

 –         Як ти думаєш, шоу-бізнес як як такий в Україні є?

–         Звичайно, є. В ембріональному стані …

 –         А що варто зробити, щоб він нарешті народився?

–         Переглянути поняття «формат» і «неформат»-  в нас зараз все виглядає так,  ніби всі з одної пробірки. Достатньо видати одну вдалу пісню – і все, зірка.  І що б ти не робив після цього –не має значення . Прикладів – вагон … Для того, щоб був шоу-бізнес потрібна здорова конкуренція , а зараз її нема. І взагалі – «неформат» – це коли ви не домовились про ціну . Я щось не так сказав ? (якби і хотіла заперечити, то нема що –Я.Л.)

 –         – А з “Механічним апельсином” про ціну домовитися легко?

–         Гроші вперед !!! (аж проситься аналогія: «утром –деньги, вечером -стулья» -Я.Л.)

 –         Восени вийде другий студійний альбом “М.А.”. Наскільки він буде відрізнятися від “Бойчуцького блюзу”?

–          Це фактично зовсім інший матеріал … абсолютно нічого спільного з  «Бойчуцьким блюзом»… про новий альбом можна судити вже з перших радіосинглів,  що вийшли в медіа-простір . А все решта – побачим.

 –         Яку характеристику майбутньому альбому дав би ти (навіть не думай відпиратися “упередженістю”)?

–         Попса  (сам сміється над тим, що сказав –Я.Л.),  «сльози і соплі Лєонардо Ді Капріо».

 –         А якщо серйозно?

–         А якщо серйозно – то нам дуже подобається те, що вийшло : мелодійна американізована поп-музика. Ми постійно намагались дійти до такого рівня матеріалу і загального саунду . І, дякуючи компанії ФДР та студії  «Фенікс»  нарешті вдалося . Послухаєте – скажете . Маю надію, що щось хороше.

 –         Перші радіосингли -“Більше не плач” і “Ми будем разом” -мали непогані рейтинги в хіт-парадах. Як ти думаєш, з чим це пов’язано? І взагалі –якою має бути пісня, щоб сподобатися слухачам?

–         Пісня має бути «сопливою». А рейтинги пов’язані це з ВЕЛИЧЕЗНИМИ коштами,  вкладеними  в рекламу цих пісень (і знов самому смішно стало –Я.Л.)

 –         А як тоді пояснити концертний успіх таких треків як “Стєрва”, “Така робота” чи, наприклад, “Моя колишня” -з першого альбому? Там лірикою і не пахне, а людям подобається.

–         Значить, кожен знайшов там частинку своїй правди … Це все – пісні з життя. Тому і зрозуміло людям, про що ми співаєм , без всяких філософських «наворотів». Насправді – пісня має бути мелодійною , тоді  людям буде приємна і потрібна така музика.

 –         До речі, про філософію і про життя. Що таке для тебе музика?

–         Хм … я завис … як старий добитий комп (точно завис –Я.Л.).

 –         (чекаю відповіді)????

–         Не знаю навіть, що сказати … ми так живем – от і все. Я, напевно ,мав сказати щось дуже пафосне і мудре ? Вибачте , маєм те що маєм.

 –         А так -то як? Як живе музикант? І що таке “музикант” -покликання, професія, талант?

–         Хвороба. Це-  найточніше визначення поняття «музикант».

 –         В наш час слухач хоче бути ще і глядачем -маю на увазі кліпи. Плануєте?

–         Плануєм. Зараз  якраз проводим зйомки нашого першого відео .

 –         На яку з пісень, якщо, звичайно, не таємниця?

–         Нема таємниці :на пісню  «Більше не плач». Ми, звичайно, і раніше думали над зйомкою відео , але все якось часу не вистачало … тепер вже мусим довести до завершення.

 –         От зараз у вас,здається, планується концертний тур, в які міста думаєте навідатися?

–         На разі нічого не плануєм. Особливого на рахунок туру – зайняті пошуком концертного менеджера, який буде цим займатись, і записом акустичного кантрі-альбому , про який давно мріяли. Зараз є лише попередні домовленості ( Київ , Трускавець , Львів , Тернопіль , Ужгород та Луцьк ) , але, думаю, якщо нам пощастить з менеджером – цей тур буде суттєво збільшений. Чекаєм пропозицій .

 –         Ти згадав акустичний кантрі -альбом. Чому саме кантрі?

–         Хм … Скоріше за все тому що нам подобається кантрі-музика. Але не та, котру крутять по мас-медіа , а автентична … справжня, з «сільським» звуком і мінімумом музичних інструментів .

 –         Яку найвищу планку ставить собі «Механічний апельсин»?

–         Щоб  Джонні Кеш  був  у нас на розігріві. Але…. 

 –         Скажи чесно, коли ви того досягнете, мемуари писати будеш?

–         Не буду . Це  точно . Я просто патологічно лінивий .

 –         Спробуй побути провидцем: яким буде «Механічний апельсин» років так через 5?

–         Не знаю … Тут щось загадувати буде недоречно . Ми так в 1999 почали загадувати – після того десять років зібратись не могли . Подивимся . Хочеться вірити в краще.

 –         А що було у 1999 -му?

–         В якому розумінні «було» ? Я перший раз одружився ; син в мене старший народився  -Владислав .

 –         Ти сказав, що старший син -в тебе ще є діти?

–         Так . В мене ще є молодший син – Орест

 –          А в музичному плані чим відзначився 99й рік?

–         Та різне було : і зали повні , і концертів купа , і грошенята водились , і дівчата гарні . Ну і проблем не бракувало, особливо особистого характеру…  А суто в музичному …Був тоді такий момент , що ми чітко зрозуміли – все , далі нічого не може бути , поїзд пішов і ми на нього не встигли . Тоді і почали загадувати всіляке … А не вдалося.

 –         Наскільки мені відомо, у “Механічного апельсину” є фан-клуби. Спілкуєтеся з ними?

–         А що, вже є фан – клуби ? Дивно …

–         Є-є, тепер будеш знати (моя черга дивуватися –преса, про фан-клуби вже знає, а «Механічний апельсин» -ще ні. Агов, люди, дайте ся чути! –Я.Л. ).

–         Тепер буду.

 –         Буває, що шанувальники (ну а шанувальниці і поготів ) “з великої любові” створюють об’єктам оної певні незручності. Були прецеденти?

–         Було декілька разів ..Але для чого тоді на сцену лізти ? Для того щоб були шанувальники і шанувальниці ! І якщо хтось каже що вони не дають жити – брешуть … або самі не мають, а хочуть.  Загалом, все це дуже класно ! І не буває проблем з ночівлею (хитюще посміхається –Я.Л.)

 –         З 1999 го по 2009 “Механічний апельсин” був, можна сказати, в андеграунді. Але ж гурт існував?

–         Гурт існував з 1992 року і весь час в андеграунд. А якщо говорити про період 99-2009, то колективу як такого не було:  були поодинокі спроби і «квартирники» .Тому нам дуже дивно бачити в Мережі  альбоми, датовані цим періодом.

 –         Які саме записи можна надибати?

–         Записи можна надибати різні, навіть не наші , але під нашою назвою . Зустрічав навіть унікальні речі:  наприклад, наші пісні не в нашому виконанні , але під назвою. Отак.

 –         Що з того всього справді ваше?

–         По-різному буває … але нормальних записів з 90-х в нас нема . Тому це восновному хлам.

 –         І як ви реагуєте на такі «ексклюзиви»?

Слухаєм і отримуєм задоволення .

 –         Теперішній склад -зовсім новий, чи залишисвя хтось зі старих часів?

–         Всі музиканти теперішнього складу вже були в М.А.  у різні періоди існування гурту , а Андрій (барабани ) – взагалі беззмінний з 1996 року .

 –         Що спонукало знову зібратися?

–         Бажання заробити багато грошей (щось мені підказує, що не тільки… але про інші мотиви Юра мовчить –Я.Л.)

 –         «Механічний апельсин» підтримує дружні відносини з Lions MC Україна. Як сталося, що ви потоваришували з байкерами?

–         Навіть не знаю .Якось так само собою вийшло . Просто це наші друзі , які нас підтримують і допомагають нам.

 –         А самого на дорогу не тягне?

–         Тягне постійно,  але часу і вміння,на жаль, катастрофічно не вистачає . Може, з часом .

 –         «Механічний апельсин» -команда досвідчена, вже, так би мовити, зі статусом. Молодим колегам якось допомагаєте?

–         Це питання не до мене – питайте в молодих. Хоча підтримуєм дружні стосунки з багатьма командами . Крім того, як в рок-музиці можна ділити на «молодих» і «старих» ? Ми ж одною справою зайняті.

 –         І все ж таки, що би ти порадив тим, хто теж “хворий” музикою, але на разі тільки починає рух в напрямку сцени?

–         Рухатись в іншу сторону. І остерігатись моди .

 –         Тобто? Мода -це що (в твоєму розумінні)?

–         Мода – це бути як всі , але гірше . Уявіть собі ксерокопію ...

 –         І -на завершення нашої розмови – чого чекати від “Механічного апельсину” найближчим часом?

–         Чекайте від нас другий альбом і перший відеокліп , а також багато концертів . Успіху всім !!!

  Дякую Юрі за вичерпні відповіді. Допиваємо каву. Ще кілька хвилин говоримо про все одразу  і ні про що взагалі.  Враження від розмови –більш ніж приємні. Ніякої «звіздності» і зарозумілості, бажання справити враження чи «задавити» авторитетними судженнями. Розумію –поки на нашій сцені ще є люди, які, попри визнання і здобутки, залишаються Людьми, -є надія, що музика не перетвориться на бездуховний товар, на приземлений засіб заробляння грошей.  Погодьтеся, хочеться ж щирості, правдивості, емоцій, а не «прилизаного» пафосу і прогірклої фальші. Тому буду чекати другого альбому «Механічного апельсину», щоб наслухатися досхочу невимученої якісної музики , чого і Вам бажаю!