Ліля Ваврін: „Я буду співати серцем”

Ліля Ваврін – талановита співачка, серед творчих досягень якої участь і перемоги у багатьох конкурсах та фестивалях. Пісні у її виконанні – „Знав би ти”, „А мені всерівно”, „Не треба сліз” – для багатьох стали улюбленими, їх навіть називають сучасною українською класикою. У інтерв’ю для наших читачів, Ліля розповідає про свої вподобання і особливості, ділиться пережитим і запрошує на сольний концерт, що незабаром відбудеться у Львові.

– Останнім часом телеефіри заполонили різноманітні співочі конкурси та шоу. Лілю, Ти спостерігаєш за подіями у таких телепроектах? Що стримує від спроби участі у них?
– Так, я дуже люблю дивитися вокальні проекти. Спів – це моя професія, мені цікаво все, щ з нею пов’язано. Свого часу я брала участь майже у всіх співочих конкурсах.Остання моя спроба була у 2007 році, у телепроекті „ШАНС”. Хоча я й не перемогла, ані трохи не шкодую про участь. Я вважаю, що кожний конкурс – це, перш за все, важливий досвід, а без нього – нікуди.

– Без чого не уявляєш вдалого дня?
– Без посмішки. А ще я дуже люблю сонячну погоду. Якщо день розпочинається із сонячними променями, я просто щаслива. Звичайно, як і в кожної людини, у мене бувають і труднощі, і розчарування, але я вчусь сприймати їх по-філософськи. Якщо мої рідні здорові, а донька усміхається, значить я по-справжньому щаслива.

Лілю, слухаючи Твої пісні, складається враження, що за мікрофоном ховається лірично-романтична, але дуже сильна особа. Такий опис справедливий? Як би Ти сама себе охарактеризувала?
– Насправді, я – великий романтик, чуттєва людина, мене легко образити. Іноді здається, що я надто слабка, щоб дати відсіч злості і несправедливості. Хоча, з іншого боку, в роботі я дуже вимоглива, і до себе, і до людей, з якими працюю. Люди, які не є моїми близькими знайомими і друзями, вважають мене сильною і, можливо, навіть зухвалою. А я відчуваю себе слабкою та м’якою.

Я буваю різна. Але якою б не була, ніколи не зраджу своїм життєвим принципам – робити свою справу професійно і чесно.

– Ти організована людина чи Тобі притаманний творчий безлад у справах?
– Я дуже відповідальна та обов’язкова. Творчий хаос у мене може бути вдома. А от у справах це неприпустимо. А ще я дуже пунктуальна. Вважаю, що люди повинні поважати як власний, так і час інших людей.

– Опиши, будь ласка, свій робочий день.
– Насправді, мої дні зовсім не схожі і не бувають однаковими. Прокидаюсь я рано, навіть якщо попередній день закінчився о 2 чи 3 вночі. Я вже звикла. Кожного дня о 7 ми з донькою збираємось до школи. Тому, навіть якщо дуже хочеться, поспати довше не доводиться. Хоча я завжди була жайворонком. Якщо це день концерту, то інших справ я уже робити не можу. Відкладаю всі зустрічі і готуюсь, в першу чергу – психологічно. Мої рідні знають, що перед виступом мене краще залишити в спокої і не чіпати. Я завжди дуже хвилююсь, незалежно від того, чи співаю я на вечірці, чи на відкритому майданчику.

– Ти строга мама?
– Мабуть, що так. Вчителі зауважують, що моя дитина організована, ввічлива та слухняна.

Моє виховання полягає у влучному слові. Намагаюся бути з нею чесною і справедливою. Бували випадки, коли вибачалась перед донькою за свій підвищений голос. Треба вміти визнавати свої помилки, бо батьки теж здатні на них. Хочу, щоб у житті вона була сильною та вміла постояти за себе. Мабуть, це те, чого так бракує мені.

– Які найяскравіші враження залишилися у Тебе з дитинства?
– У мене було щасливе дитинство. Хоча батьки і не мали великого достатку, але мені нічого не бракувало. Я вдячна батькам за їх інтелігентність та вихованість, бо саме у такій сім’ї я росла. Щоправда, будучи зовсім малою, я таки добряче бешкетувала. Одного разу у бабусі помалювала холодильник синьою фарбою – мабуть, вже тоді, у мене відкривався творчий потенціал (сміється – авт.).

-Добігла кінця зима. Які цікаві події відбулися у Твоєму житті протягом останніх трьох місяців?
– Для цих місяців характерними були непередбачуваність та непланованість. Були виступи, про які я дізнавалася за кілька годин до початку. Найщасливіший момент – це, звичайно, телефонний дзвінок від співака Остапа Канаки зі словами: „Мабуть, вже час для сольного концерту”.

– І цей час наступить 17 березня, у львівському цирку. Що цікавого чекає на глядачів?
– Я хочу, щоб цей концерт був теплим і домашнім. Щоб люди не думали, яке дороге вбрання одягнути чи про надто дорогі квитки. Все має бути доступним: і емоції, і ціна за них. Я представлю усі свої найкращі пісні, буду співати щиро і з любов’ю. Я дуже довго чекала цього концерту і буду співати серцем. Окрім того, я готую сюрприз для глядачів – це дуети з „Піккардійською Терцією” та Олесею Киричук. Це буде цікаво. Принагідно дякую їм за те, що відразу погодилися на мою пропозицію. А також дякую керівнику балету „Життя” Ірині Мазур. На відміну від керівників наших молодих балетів, вона з розумінням поставилася до фінансових труднощів і відразу погодилася, щоб балет „Життя” виступив зі мною у цьому концерті. А також вдячна співачці Руслані та Олександру Ксенофонтову, які допомогли забезпечити рекламну підтримку концерту. Ніколи не думала, що той, хто високо стоїть, швидше протягне руку тому, хто піднімається, ніж ті, що вважають себе на висоті.

– Які у Тебе стосунки зі співаком і депутатом львівської облради Остапом Канакою?
– Несподівані. Влітку Остап організовував благодійний концерт, щоб зібрати кошти на термінову операцію для двох діток. Зателефонував мені з пропозицією допомогти, я погодилася. Потім були інші концерти. Нещодавно Остап запропонував провести мій сольний концерт, він взяв на себе всі організаційні клопоти. Остап, на відміну від інших політиків та громадських діячів, які багато говорять і обіцяють, підтверджує свої слова ділом.

Як і в кожній роботі, у нас існують організаційні суперечки, але я дуже ціную те, що він мені допомагає і мені байдуже, що деякі люди не сприймають нашого тандему.

– Як почуваєшся у середовищі шоу-бізнесу?
– Як біла ворона. У мене ж немає багатих продюсерів, які платять за кожний ефір та кожну статтю. У телерадіокомпанії, де я щиро і вірно пропрацювала дев’ять років, навіть слухати мене не захотіли, коли звернулася з проханням проанонсувати мій концерт. Шоу-бізнес – це жорстокий світ брехні і лицемірства. Сьогодні тобі посміхаються, а завтра навіть не впізнають. А я так не вмію. Якщо щось не до вподоби – кажу про це в очі. Можливо, тому і не вхожа в когорту тих, хто «тусується» на псевдо-гламурних вечірках і купує собі звання Заслужених артистів України. А я не така. Я люблю співати про щире та людське. Я – щаслива!

Спілкувалася Надія КУГУК

Цікаві факти про Лілю Ваврін:
Зріст співачки – 1,60 м
Улюблена страва – м’ясо з фруктами
Найбільше досягнення у житті – ще попереду
Хобі – колекціонує прикраси з різних країн
Найкумедніший випадок на концерті – на фестивалі „Червона Рута” зачепилась спідницею за світлове обладнання, так і простояла весь виступ.

www.MusicLviv.org.ua

Також читають: