«Рок-коляда»-2010: Різдвяний драйв по-львівськи

Різдво у Львові з кожним роком дедалі більше перетворюється на модний український бренд. На лижі – в Карпати, на Різдво – до Львова. Цьогоріч різдвяне місто Лева було переповнене «чужими» обличчями – туди й сюди вулицями сновигали туристи, «водили козу» незліченними затишними кнайпами, витрачали гроші на Різдвяному ярмарку в центрі міста.

Треба похвалитися, що гостинні львів’яни цілком пристойно підготували місто до цих різдвяних свят. Яскрава ілюмінація, святкові прикраси (солом’яні барани й навіть пінгвіни у фонтанах), чудові вертепи на міському Святі пампуха, вечірні концерти й навіть жива шопка зі справжнісінькими вівцями, коровою (чи биком? не розрізняю з першого погляду) й віслюком, що чемно жували сіно на підлозі шопки. Місто на повні груди дихало Різдвом.

Для багатьох гостей здалека та корінних галичан найбільшим різдвяним подарунком став другий етнофестиваль «Рок-коляда» в «Хмільному Домі Роберта Домса». Весело, красиво й до неможливого драйвово колядували івано-франківські «КораЛЛі», білгород-дністровські «Русичі» та львівський «Йорий Клоц».

За святковою традицію вечір почався з вертепу. Правду кажучи, після яскравих різдвяних шоу на Площі Ринок, аматорський вертеп нічим не вражав. Хіба що нагадав старі-добрі шкільні часи, перші сценічні ролі й невивчені слова.

«Йорий Клоц» з перших же секунд спіймав публіку на гачок своєю оригінальною й нетривіальною автентичністю. Танці в гурті людей під ритми «обрядового хіп-хопу», босі ноги й звабливий торс учасника гурту не залишили байдужими жодної присутньої кобіти. Тим паче не залишили байдужими дівчат поперед сценою етнічно-еротичні танці Антона Лубія. Не встигла розгледіти, що під його спідницею-кільтом змусило кобіт так пищати, але дівки ще довго билися в екстазі. На «Рок-коляді» хлопці показали себе у всій натуральній красі й музичному таланті, за що їм велика дяка й побажання якнайшвидше випустити дебютний альбом.

«Русичі» відзначились якісною українською музикою. Красиві голоси, багатство музичних інструментів та цікавий репертуар цих південних музик безумовно додали енергетиці вечора незвичних для Львова нот. А найбільш привабливі ці фолк-рокери своєю різношерстністю й різнобарвністю. В єдиному музичному цілому поєднали «Русичі» українську автентику, танцювальні ритми сонячного реґі та легкі штрихи гламурної розкоші. І поєднали вдало й навдивовижу органічно. В холодний та моркий Львів білгород-дністровські гості привезли південне тепло, заряду якого змерзлим львів’янам має вистачити аж до сонячного травня. «КораЛЛі» привів на сцену добрий бородатий Миколай з трембітою й кольоровим мішком, він же трембітар, дримбар і просто веселий дотепник Віля Чупак. Трембітно-амбітні франківські хлопаки, що вже стали рідними поціновувачам якісного виконання карпатського етно, звалили на повал своєю нестримною енергетикою. І рвалися струни, здригались стіни «Хмільного Дому» від трембітання й драйвових ритмів, сипалось пір’я з ангельських крил Мишка Адамчака. Останнього, сопілкаря й клавішника «КораЛЛів», мені вдалось спіймати під сценою після виступу й трішечки погомоніти про життя-буття. Мишко виявився дуже приємним співрозмовником, з тих, з ким запросто можна говорити до ранку й з ким не почуваєшся незручно впродовж кількахвилинної мовчанки. Порозмовляли про плани на запис альбому (дайбіг хлопцям цього року скінчити це непросте завдання й потішити публіку якісним альбомом), про Новий рік в Амстердамі. Питаю, чим найбільше Амстердам сподобався. І що ви думаєте мені відповіли? Велосипедні доріжки! От яка вона, філософія здорового способу життя й здоров’я планети.

Виступ «КораЛЛів» був таким потужним енергетичним сплеском, що у публіки досі тремтять колінця. Заколядували карпатські аЛЛігатори у Львові, а тоді в іншу хату пішли колядувати. І не аби-куди – як добрі й гречні сусіди, поїхали «КораЛЛі»колядувати в Польщу. Тож бажаємо їм файно поколядувати, багато наколядувати й щасливо додому повернутися.

До речі, завжди думала, що трембітою запросто можна забити ведмедя на сусідній горі. Чи то я од ведмедя міцніша, чи то трембіта не така потужна зброя, але дістала я по голові двічі – і досі жива. Зате посвячена трембітою в лицарі (точніше, лицарки) карпатського духу.

«Рок-коляда» вдалась яскравим й різдвяно-енергетичним святом. Єдине, чим були незадоволені всі, й музиканти, і аудиторія, був звук. Звісно, в невеликому підвальному приміщені важко ідеально налаштувати звук. Але навіть не про ідеальність мова. Робота звукооператора могла б бути куди професійнішою.

Та попри недосконалості, фестиваль став букетом барвистих святкових емоцій. З нетерпінням чекаю наступної «Рок-коляди». А до того – дебютних альбомів «КораЛЛів» та «Йорого Клоца», вдалих виступів на літніх фестивалях усіх трьох гуртів та успішних творчих звершень улюблених музик.

Матеріал сайту “СУМНО?КОМ”

Юлія Марищук

Також читають: