З черговим настанням навчального сезону, Руслана згадує свої шкільні роки

Юна співачка жодного разу не бачила кабінет директора, частенько давала здачу, якщо її хтось ображав, завжди відповідала за свої вчинки.
«Школа – це найтепліші і найчудовіші спогади дитинства. Я намагалася бути зразковою ученицею. Сама робила домашні завдання, практично ніколи не списувала. Батьки з дитинства виховували мене так, щоб я була чесною і відповідала за свої вчинки, якщо завинила. Я дуже любила свій клас. Я була активісткою і лідером Всі роки брала участь в шкільній самодіяльності. В мене було багато друзів. Я була капітаном команди КВН. Повертаючись зі школи, швиденько робила уроки, щоб скоріше піти на свій улюблений ансамбль. Для мене не було гіршого покарання, ніж не піти на заняття співами».

У вільний час Руслана віддавала перевагу компанії хлопчаків, часто лазила по деревах і поверталася додому в саднах.
«У вихідні любила грати у дворі з хлопцями. Ляльки і рюші – все це не моє.
Мені дай тільки по деревах полазити, в козаки-розбійники пограти. Хлопці мене поважали»,
– розповідає співачка.

Про перші світлі почуття Руслана згадує так:
“Були симпатії, як у кожної дівчинки, але не було того “великого світлого почуття” про яке усі так багато говорять. Зі справжніми серйозними почуттями я зіткнулася трохи згодом, коли вже подорослішала. А в школі я уперше закохалася в хлопчика з дитячого ансамблю “Посмішка”. Ми разом співали. Це була зворушлива дитяча симпатія”.



Також читають: